Гонихмарник + Гонихмарниця + Запахи чужих домівок (комплект із 3 книг)

Книга 1. Гонихмарник
Ця історія могла статися тільки у Львові — старому й шляхетному, сучасному й прагматичному. Тут оживають легенди, і кохання, сильніше за долю, здатне здолати навіть давнє чаклунство. У цій історії є він і вона. Обоє мають загадки й таємниці, приховані та явні таланти, але найголовніше — силу свого роду.
Студентка Аліна — дев’ятнадцятирічна бунтарка із яскраво-зеленим волоссям, художниця, книголюбка й відлюдько. Сашко теж студент, таємничий красень, якого прозивають Кажаном за любов до чорного одягу. Весела вдача, багато друзів — він свій у будь-якому товаристві. Утім, можливо, у його житті є речі, про які не здогадуються його шанувальники, бо ж ніхто з них ніколи не чув про дводушників-гонихмарників.
Книга 2. Гонихмарниця
Вони повертаються, улюблені герої «Гонихмарника»! Вони подорослішали, перестали бути затятими романтиками. Вони менше зазирають у небо, майже не розмовляють з Талалайком, проте вперто вірять у дружбу й відчайдушно тримаються за кохання. Аліна, Сашко, Марта, Петрусь, Ірина, Юрко й нові непро́сті, що вплутаються в низку невипадкових випадковостей, бо так найчастіше й буває, коли порушуєш закони Всесвіту.
Зло переможене? Аж ніяк! Воно звільнилося й люто бажає відплати! І цього разу для перемоги одного кохання замало. Тепер Аліна й Сашко мусять розмотати заплутаний клубок таємниць Сашкового народження, що ведуть їх у ворота Холодного Яру, де магія Вічників та Вітровіїв тісно сплелася у непро́стому родоводі Сашка.Загублений артефакт, давня магія рідної землі, що пахне волошками та полином, магія старих черкаських курганів, львівських кам’яниць і волинських лісів… І той, хто тримає рівновагу в нашому світі. Справедливий та грізний. На чиєму він боці?
Книга 3. Запахи чужих домівок



Замерзле прозоре небо… Холодне море… Ліси… Аляска 1970-х… Суворі й прекрасні декорації драми про життя й про долі, які от-от сплетуться у міцний вузол. Дружба, любов, зрада, стійкість, сміливість, шалене везіння, підступ, лють, дурість — усе переплетено. Усе на межі можливого й водночас так само, як і деінде в інших великих і маленьких містах і містечках. Хіба що тільки тут підвішують у гаражі туші впольованих оленів, а в рибальських трюмах «стелять ліжко» з льоду для лосося.